Вже вечір засвічує зорі і гори стоять в тишині.
Пливу по життєвому морю, і сумно на серці мені.
Що час пролітає так скоро. Роки за роками летять.
Недавно ходили ми в школу. А вже на висках тридцять п'ять.
Кружляє зима в заметілі. Сніжинки, як мрії летять,
Тривоги, розлуки похмілля. А вже на висках п'ятдесят.
Вже діти дорослі є внуки. Постаршало місто, село,
Не можемо тільки збагнути, коли це так швидко пройшло.
Лиш радість на серце лягає, що віра в Ісуса в нас є.
І світло в душі моїй сяє. Ісус це майбутнє моє.
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Образы Библии, или чья жена должна в церкви молчать - Лариса Попова Отче наш, Сущий на Небесах, устреми нас к Тебе, даруй нам дух Богоискания, Боговедения и Богопознания; влеки нас, и мы побежим за Тобою; будем радоваться и торжествовать о Тебе, восхищаться Тобою: достойно любят Тебя.
Благословенный, отверзи нам ум к уразумению Писаний, сними пелены и покровы с сердца и ума; даруй нам ум Христов, имеющий мудрость Божию. Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.
