Прочитано 8867 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Всё так. Когда я обратилась к Богу и стала писать стихи моя родная сестра, с возмущением говорила, а почему ты пишешь только о Боге? Я пыталась ей объяснить, что тот дар, который Он мне дал я буду использовать только для Его славы.Спасибо, благослови Вас Господь. Комментарий автора: Спасибо за отзыв. Мои стихи преимущественно христианские, часто с элементами проповеди. Есть немного и мирских, чаще это посвящения отдельным людям. Пусть и Вас Бог обильно благословит.
ВасильМартинюк
2008-07-12 15:39:44
Писати потрібно про все, бо все - творіння Боже. І якщо ви відкриєте красу Божу в чомусь малому і незначному для багатьох - то цим особливл прославите свого Господа. Тому пишіть про природу, про тварин, про людей - про все, що вас оточує, бо це таке ж чудове, як і сам Творець усього цього, - і ваші вірші подобатимуться і людям, і самому Богу, бо не будуть такими одноманітними. Божих благословень! Комментарий автора: Дякую за вiдгук. Поки що Бог не спонукав мене писати про iнше. А Ви почитайте усi моi вiршi, що е в газетi. Невже вони такi одноманiтнi?
Надежда Дудка
2008-07-13 12:49:45
Спасибо, солнышко, я очень согласна с этими словами, как говорят, двумя руками за. "То, что Он дал, Ему пусть возвратится". Знаете эту песню? Благословений Вам. Комментарий автора: Такую песню не знаю. Рада, что вам понравилось, и вся слава Господу. И Вы будьте благословенны!
Александр Кожохин
2008-12-13 04:03:29
Здорово!Со всем согласен.Да и ,о чём бы не писало сердце ,наполненное Богом-оно будет славить Его. Не вижу здесь никакого противопоставления. Комментарий автора: Большое спасибо! И я согласна с вашим мнением. Благословений Вам!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
